Що саме я збирав​

«JUNIOR» — радіоконструктор Сергія Беленецького, US5MSQ: КВ-приймач початківця на два діапазони, 80 і 20 метрів. Тільки приймач: передавального тракту в ньому немає взагалі — антена на вході, навушники на виході, і нічого назад в ефір. Я прочитав його статтю про збірку і купив набір напряму в автора.

Вибір комплекту, а не власної конструкції з нуля, був свідомий. У першого приймача є одна пастка: він мовчить, і незрозуміло чому. Схема? Монтаж? Деталі? Антена? Проходження? Готовий набір викреслює з цього списку схему й деталі. Лишається моє паяння і моя антена — рівно те, чого я хотів навчитися.

Схема в одному абзаці​

Супергетеродин з одним перетворенням. Сигнал з антени йде через регульований атенюатор і двоконтурний смуговий фільтр на перший змішувач SA612. Гетеродин — ГПД на 8,5–8,8 МГц для 80 метрів або 9–9,35 МГц для 20; діапазони перемикає реле. Проміжна частота 5 МГц проходить чотирирезонаторний кварцовий фільтр смугою 2,4 кГц, підсилюється одним каскадом на транзисторі й потрапляє на другий SA612, який тут працює змішувальним детектором з опорником на 4998 кГц. Далі LM386 і навушники. Настроювання — варикапом від потенціометра, тобто ручка крутить не конденсатор, а напругу.

Це цифри автора з опису конструкції, а не мої виміри. Своїх я тоді ще не вмів робити.

Три вечори з паяльником​

12 листопада 2023-го, гола плата версії 2.5. Двосторонній склотекстоліт з маскою і повною шовкографією: кожна позиція підписана, шукати нічого не треба. Обидва змішувачі в корпусах SOIC уже стояли на платі — SMD автор запаює сам, і для набору початківця це правильне рішення: найтонше вже зроблено, а все, що лишилося, паяється звичайним жалом.

Порядок автора: спершу резистори й конденсатори, потім дроселі L1–L4 на висоті 1–1,5 мм над платою, L6 вертикально, далі роз'єми, реле, транзистори, мікросхеми останніми.

Вимога про 1–1,5 мм виглядає як педантизм, який хочеться проігнорувати. Не варто: L1–L4 — це не «дроселі по живленню», а індуктивності вхідного смугового фільтра. Те, як високо вони стоять над суцільним полігоном землі, входить у контур разом із ними.

14 листопада плата зібрана. Чотири кварци фільтра ZQ1–ZQ4 лежать плазом у ряд посередині, п'ятий, опорний, — окремо, біля котушки L6. Єдина мікросхема в панельці — LM386, і це теж зрозуміло: якщо початківець щось спалить, то підсилювач НЧ.

17 листопада — роз'єми. Уся зовнішня комутація на клемниках, жодного дроту, припаяного просто в отвір: плату можна вийняти з корпусу, не вмикаючи паяльник. На етапі, коли ще не знаєш, що саме доведеться перевіряти, це рятує.

Налаштування: чотири кроки і викрутка​

Тут стає видно, чим набір від автора відрізняється від «зібрав по журналу». Уся процедура описана як послідовність, у якій кожен крок перевіряється до наступного.

1. Режими. Напруги в контрольних точках, допуск ±10 %. Якщо десь не так — далі йти не можна, бо решта кроків міряє наслідки.
2. Опорна частота. Тримером C37 виставити 4998,00 кГц. Це та підстройка, яка вирішує, як звучать люди: кварцовий фільтр стоїть нерухомо, а куди в його смугу сяде нуль звукової частоти — визначає опорний генератор. Помилка на пару сотень герців не ламає прийом, вона робить голоси або гугнявими, або тонкими.
3. Укладання діапазонів. На 20 метрах верхній край — сердечником L5, нижній — резистором R9; на 80 нижній край — тримером C15.
4. Вхідні контури. На 80 метрах тримери C6 і C14 за максимумом сигналу десь на 3650 кГц, на 20 — C4 і C13 на 14150 кГц.

Приладів, крім самої цифрової шкали, не знадобилося: вона ж і частотомір.

Корпус​

28 листопада, монтаж у корпус. Плата стоїть у дальньому куті на стійках, попереду неї — цифрова шкала A16-PLL. Отвори в панелях розмічаються за трафаретом з комплекту, зверху наклеюється самоклейна фальшпанель. Виглядає це незрівнянно краще, ніж заслуговує мій рівень слюсарних робіт, — саме тому в наборі й лежить трафарет.

Зелений індикатор PLL TUNING — це ЦАПЧ шкали. ГПД тут на котушці й варикапі, і він повзе: перші хвилини після ввімкнення частота пливе помітно. Шкала не тільки показує, а й підтягує гетеродин, і з нею апарат стоїть на станції, поки станція говорить.

Скільки він їсть​

12,8 В, 0,06 А. Шістдесят міліампер разом зі шкалою — і це лягає в паспорт: автор дає 30 мА на 80 метрах без шкали плюс до 40 мА на саму шкалу.

Цифра важлива не сама по собі. Приймач із таким апетитом працює від павербанка добу й не залежить від того, чи є світло.

Антена: 40 метрів витої пари​

Найцікавіше в цій історії коштувало дешевше за роз'єми на задній панелі.

Два плеча по 20 метрів звичайної витої пари, підняті на шість метрів. Разом сорок метрів полотна.

Тепер порахуймо, що з цього вийшло. На 3,605 МГц довжина хвилі — 83,2 м, півхвилі — 41,6 м; з поправкою на укорочення реальний резонансний диполь виходить близько 39–40 м. Тобто «просто дріт, який був» виявився майже точним півхвильовим диполем на 80 метрів. Резонанс стався сам, без жодного мого наміру.

Шість метрів висоти — це 0,07 довжини хвилі. За будь-яким підручником це «низько», і за будь-яким підручником це погано. Для того, що я хотів почути, це якраз добре. Діаграма антени не залежить від того, в який бік іде сигнал: диполь, який на такій висоті світив би майже вертикально вгору, так само й чує переважно згори. А згори на 80 метрах приходить те, що відбилося від іоносфери майже прямовисно, — станції за тридцять-сто кілометрів. Рівно на такій відстані й сидять абоненти обласного круглого столу.

Порахувати кут неважко. Уранці на 3,6 МГц сигнал повертає шар на висоті двохсот-трьохсот кілометрів; для кореспондента за сто кілометрів це прихід під кутом близько вісімдесяти градусів до горизонту, а для того, хто за тридцять, — практично вертикально. Найближчих чути ще й земною хвилею, яка на 80 метрах дотягується на кілька десятків кілометрів, але решта приходить саме звідти, згори.

Тут і ховається підступ поради «вішай вище». Вона про DX, тобто про низькі кути, а щоб отримати їх на 80 метрах, диполь треба піднімати на пів хвилі — на сорок метрів. Саме на такій висоті в зеніті з'являється провал, і сусіда за тридцять кілометрів така антена чує гірше, ніж моя на шести. Усе, що я програв низькою підвіскою, — це не напрямок, а втрати. Англійською такий режим називають NVIS, і моя антена — його класичний випадок, зроблений без жодного наміру.

Втрати в ґрунті під таким низьким полотном помітні. На прийомі це майже не має значення: на 80 метрах поріг ставить не приймач, а атмосферний шум, і приходить він тією ж антеною. Втрати однаково давлять і сигнал, і шум — відношення між ними не змінюється.

На 20 метрах те саме полотно — це вже 1,9 довжини хвилі: багатопелюсткова антена, чутлива до низьких кутів. Тому 14 МГц теж чути, тільки напрямки вона обирає за себе, а не за мене.

Круглий стіл​

Ліга радіоаматорів Волині збирається щонеділі о восьмій ранку на 3,605 МГц.

24 грудня 2023-го, 8:43, неділя. Шкала показує 3.605.00, поруч розгорнутий блокнот, у якому я записував позивні, поки вони звучали: UR3PD, UR4PWL, UT1PA, UR3PF, UT1PQ, UR3PBW. Нижче на тій самій сторінці — рядок «750 річниця»: у круглому столі говорять не тільки про апаратуру.

Ось це і був той момент, заради якого все. Не «приймач працює» — він працював і на порожньому шипінні. А коли з навушників пішли голоси, які кличуть один одного на ім'я і домовляються про наступну неділю, стало ясно, що дріт надворі й коробка на столі підключені до чогось живого.

Що я з цього зрозумів​

Селективність робить залізо. Смугу 2,4 кГц задає кварцовий фільтр, і її не можна «підкрутити». Вузько чи широко — вирішено тоді, коли я клав чотири кварци в ряд.

Опорна частота вирішує, як звучать люди. Один триммер, дві сотні герців, і тембр цілого діапазону інший. До «Юніора» я вважав, що бічна смуга — це щось про теорію.

Атенюатор — не декорація. Увечері на 80 метрах сусідня потужна станція забиває вхід, і ручка RF потрібна не «на всяк випадок», а щовечора.

Стабільність — окрема інженерна задача. ГПД на котушці й варикапі повзе, і жодна якість паяння цього не виправляє. Виправляє ЦАПЧ — тобто цифра поверх аналогу.

Антена — половина приймача. Сорок метрів витої пари на шести метрах дали більше, ніж будь-яке підкручування тримерів усередині коробки. Це найдешевший урок з усіх, і найважливіший.

Чого він не робить​

Сказати чесно, щоб ніхто не купував набір із хибними очікуваннями:

• не передає — це приймач, і крапка;
• одна смуга на всі випадки: ні вужчого фільтра під телеграф, ні ширшого;
• немає S-метра, гучність кореспондента оцінюється вухом;
• два діапазони, 80 і 20, і більше нічого.

Це не претензії. Це межі, за якими починається наступний апарат — і саме тому наступним у мене стоїть приймач прямого перетворення, зібраний уже з нуля, без набору й без чужої плати.

Джерела​

• Радіоконструктор. Приймач початківця-короткохвильовика JUNIOR — опис, схемотехніка, порядок збірки й налаштування від автора, US5MSQ.
• Ліга радіоаматорів Волині — частота, день і час обласного круглого столу.

Коротко: перші два індекси кажуть, скільки світла дає Сонце (а отже — наскільки щільна іоносфера), а останні два — наскільки спокійне магнітне поле Землі (а отже — чи цю іоносферу не «душить» буря).

Нижче — повний розбір кожного індексу: що він означає фізично, як його читати, на що він впливає і коли варто виходити в ефір. Біля розділу кожного індексу стоїть жива шкала — вона тягне поточне значення з NOAA і показує, де ми зараз.

Зауважте різницю в напрямку кольорів: SFI та SSN зеленіють угору (більше світла — краща прохідність), а K та A зеленіють униз (спокій — краще для низьких діапазонів). Це не примха, а фізика — про неї далі.

Дві пари індексів​

Усі чотири індекси зручно тримати в голові парами, бо вони відповідають на два різні питання.

Сонячні (що дає Сонце):

• SFI — потік радіовипромінювання Сонця на довжині 10,7 см;
• SSN — кількість плям на сонячному диску.

Вони визначають, наскільки щільний шар F іоносфери, тобто чи відкриються високі діапазони (10–20 м).

Геомагнітні (що відбувається у Землі):

• K-індекс — найвища геомагнітна активність за 3 години;
• A-індекс — середня геомагнітна активність за добу.

Вони визначають, чи не «здує» магнітна буря цю іоносферу, тобто чи тримаються низькі діапазони (40–160 м).

Ідеальні умови для HF — високий SFI і низький K. Кожен з індексів окремо.

SFI — Сонячний Флукс Індекс​

Що це. SFI (Solar Flux Index) — потужність радіовипромінювання Сонця на частоті 2800 МГц (довжина хвилі 10,7 см), виміряна обсерваторією в Пентіктоні (Канада) і опублікована NOAA. Одиниця — sfu (10⁻²² Вт·м⁻²·Гц⁻¹). Це зручний проксі для іонізуючого ультрафіолету: чим дужче Сонце «світить» на 10,7 см, тим більше воно іонізує шар F.

Звідси й головне правило: чим вищий SFI — тим щільніша іоносфера і тим вище «стеля» прохідності (MUF — максимальна частота, яка ще відіб'ється від іоносфери).

Поточне значення SFI на цю мить:

Як читати:

• 60–80 (червоний, «погана прохідність») — мінімум сонячної активності. Високі діапазони (10–15 м) мертві, працюють 20-40 м, і то нестабільно.
• 80–100 (жовтий, «посередній») — помірна активність. 20 м працює пристойно, 15 м відкривається час від часу.
• 100–250 (зелений, «добра прохідність») — високий SFI. Відкриваються 10, 12 і 15 м, далекі DX-траси на HF живуть.

На що впливає. В першу чергу — на високі діапазони (10–20 м). На них SFI вирішує, буде зв'язок чи ні. На низькі діапазони (40–160 м) SFI впливає слабо — там рулить геомагнітний спокій.

Практично: коли SFI доходить до ~100, варто пробувати 10 і 15 м; коли ~150–200 — можна розраховувати на трансконтинентальні траси на високих HF-діапазонах цілий день.

SSN — кількість сонячних плям​

Що це. SSN (Sunspot Number, число Вольфа) — кількість груп і окремих плям на сонячному диску, зважена за розміром. Плями — це області підвищеної магнітної активності, які випромінюють більше іонізуючого випромінювання.

Чому він корелює з SFI. Плями і радіовипромінювання на 10,7 см — обидва продукти сонячної активності, і вони пов'язані майже лінійно (кореляція понад 90 %). Тому читання SSN практично повторює SFI, але безпосередньо показує «кількість плям на Сонці», що для багатьох наочніше.

Поточне значення SSN на цю мить:

Як читати:

• 0–30 (червоний, «мінімум») — сонячний мінімум. Високі діапазони майже не працюють.
• 30–60 (жовтий, «помірний») — ріст активності, 15-20 м стабільні.
• 60–250 (зелений, «високий») — активне Сонце, хороша прохідність HF, часті спалахи і бурі.

На що впливає. Те саме, що і SFI: щільність шару F і високі діапазони. SSN коливається в 11-річному сонячному циклі: на піку циклу (сонячний максимум) SSN може перевищувати сотні, на мінімумі — падати майже до нуля.

Практично: стежити за SSN корисно, щоб розуміти, на якому етапі 11-річного циклу ми зараз — росте активність чи спадає.

K-індекс — геомагнітна активність за 3 години​

Що це. K-індекс — міра збуреності магнітного поля Землі, виміряна окремими обсерваторіями. Планетарний Kp усереднює їх по всьому світу. Шкала логарифмічна, від 0 (повний спокій) до 9 (екстремальна буря), крок — третина бальної шкали.

Кожні 3 години NOAA видає нове значення Kp — це найшвидший «пульс» геомагнітного стану.

Чому це важливо для HF. Магнітна буря збурює нижню частину іоносфери (шар D) і «душить» проходження на низьких діапазонах. Чим вищий K — тим гірше проходження, особливо на 40–160 м і на полярних трасах.

Поточне значення K-індексу на цю мить:

Як читати:

• 1–3 (зелений, «спокій») — ідеальні умови. Низькі діапазони працюють якнайкраще.
• 3–6 (жовтий, «нестабільність») — помірне збурення. 40/80 м дещо гірші, на високих HF — майже непомітно.
• 6–9 (червоний, «шторм») — магнітна буря. 40–160 м сильно пригнічені, можлива аврора, на полярних трасах — повний завал.

Практично: Kp ≥ 5 — сигнал, що на низьких діапазонах буде погано; Kp ≤ 2 — найкращий час для 40/80/160 м.

A-індекс — геомагнітна активність за добу​

Що це. A-індекс — добова «згортка» K-індексу. Щоб отримати його, кожні 3 години K переводять у «еквівалентну амплітуду» (a), а потім усереднюють за 8 інтервалів доби. Результат — лінійна шкала від 0 до кількох сотень, яка зручніша за логарифмічний K для порівняння доби з добою.

Як читати:

• 0–40 (зелений, «спокій») — добрий стан магнітосфери, HF у нормі.
• 40–100 (жовтий, «нестабільність») — збурення, низькі діапазони помітно гірші.
• 100–400 (червоний, «шторм») — сильна буря, 40–160 м практично закриті.

Поточне значення A-індексу на цю мить:

На що впливає. Те саме, що і K-індекс, але в добовому масштабі. Різниця між ними — швидкість: K-індекс ловить короткий «поштовх» бурі, A-індекс показує, якою була доба загалом.

Практично: A-індекс зручний під час аналізу логів і ретроспективи — легко порівняти, який день був геомагнітно спокійним.

Два показники — два напрями кольорів​

Подивіться ще раз на шкали зон і запам'ятайте головну симетрію:

Висновок для практики: найкращий ефір — коли SFI високий, а K низький. Саме така комбінація дає і відкриті високі діапазони, і робочі низькі.

Звідки дані​

Живі шкали і всі пороги зон беруть дані з відкритих джерел NOAA:

• SFI та SSN — добова таблиця daily-solar-indices.txt;
• K-індекс і A-індекс — серія noaa-planetary-k-index.json (оновлюється кожні 3 години).

Межі зон для SFI (зелена починається зі 100) і для K-індексу (спокій від 1 до 3) узгоджені з тим, як ці індекси зазвичай показують у DX-клустерах.

Що стежити далі​

Коли зрозумілі ці чотири числа, стає зрозумілий і прогноз проходження:

1. Відкрийте SFI: якщо ≥ 100 — пробуйте високі діапазони (10–20 м).
2. Погляньте на Kп: якщо ≤ 2 — беріться за 40–160 м без побоювань.
3. Порівняйте A-індекс із попередньою добою: якщо він зріс удвічі-втричі — магнітний фон погіршується, чекайте.
4. Аналізуючи лог, пам'ятайте: кількість зв'язків більше залежить від календаря (вихідні), ніж від сонця, а от високі діапазони — саме від SFI.

Цікаве тут не в тому, що воно взагалі запрацювало. Цікаве в тому, скільки способів зробити це неправильно, жоден з яких не повідомляє про себе помилкою.

Тракт​

звукова карта (48 кГц)
   → AudioWorklet → кільцевий буфер
   → ресемпл до 3200 Гц із фільтром
   → БПФ 256, періодичне вікно Ганна, reflect-доповнення
   → спектрограма 65 смуг 400–1200 Гц, log1p
   → шумозаглушувач: тон є чи немає
   → ONNX: 8 секунд звуку → розподіли по кадрах
   → жадібне CTC-декодування
   → склеювання з попереднім вікном

Вікно у вісім секунд береться кожні дві, тож сусідні проходи ділять шість секунд звуку. Це і є головна складність, але про неї нижче.

Браузер псує звук за замовчуванням​

Мікрофонний вхід приходить із трьома «покращеннями»: ехопридушення, шумозаглушення й автопідсилення. Для слабкого телеграфного сигналу кожне з них фатальне, а найгірше — шумозаглушення: рівний тон це буквально те, що воно вміє прибирати.

audio: {
  echoCancellation: false,
  noiseSuppression: false,
  autoGainControl: false,
}

Друге з тієї ж родини: захоплення живе в AudioWorklet, а не на таймері. У фоновій вкладці таймери придушуються приблизно до одного спрацювання на хвилину, а аудіопотік реального часу не придушується взагалі. З таймером декодер працював би, доки на нього дивляться.

Передобробка не є предметом вибору​

Мережа вивчила один конкретний вхід, і кожна константа взята з її метаданих, а не обрана: періодичне вікно Ганна (hanning(N+1)[:-1], а не hanning(N)), reflect-доповнення на 128 відліків, смуги 32…96 при 12,5 Гц на смугу, log1p.

Спектрограма, що відрізняється від навченої вікном або половиною смуги, не псується плавно — вона дає впевнену нісенітницю. Найпідступніше з цього — доповнення: у numpy reflect не повторює крайній відлік, тож [1,2,3] перетворюється на [3,2,1,2,3,2,1]. Помилка тут зсуває кожен кадр на пів вікна й коштує першої літери кожного декоду.

Саме тому в проєкті є scripts/check-dsp.ts: він синтезує телеграф із відомим текстом, проганяє його через справжню частоту дискретизації, справжній ресемплер і справжню спектрограму — і питає модель, що вона почула. Юніт-тестів перетворення для цього мало.

Ресемпл, який не можна робити наївно​

Приклад від автора моделі змінює частоту самою лише лінійною інтерполяцією — і чесно про це пише: це приклад із мінімумом залежностей, а документований спосіб готувати звук там — ffmpeg, який спершу фільтрує.

Повторити саму лише інтерполяцію означало б завернути все, що вище 1600 Гц, назад у смугу, яку дивиться модель, а карта, що видає 48 кГц, має там чимало. Тому фільтр, який застосував би ffmpeg, застосований тут: віконний sinc на 255 відводів, вікно Блекмена, зріз 1400 Гц — нижче за Найквіста цільової частоти й вище за 1200 Гц, які читає мережа.

Ядро обчислюється лише в тих позиціях, які справді потрібні, тож вартість пропорційна вихідній частоті, а не вхідній: близько 1,6 мільйона множень-додавань на секунду звуку.

Чому CTC і чому жадібне декодування​

Модель навчена з CTC, тож на виході — один розподіл на кожні 15 мс кадру по 41 символу плюс порожній. Найкращий шлях читається жадібно: у кожному кадрі береться найімовірніший клас, порожні викидаються, однакові підряд склеюються.

Це не найкращий можливий декодер — променевий пошук із мовною моделлю читав би краще. Але декодер телеграфу, який тихо вигадує правдоподібні слова, гірший за той, що друкує почуте. Передбачувана поведінка тут дорожча за кілька відсотків точності.

Найдорожча помилка: склеювання вікон​

Сусідні вікна ділять шість секунд звуку, тож ділять і текст. Але не той самий текст: спільні секунди декодуються заново й повертаються іншими на літеру-другу. Тому порівняння на рівність не працює — одна розбіжність усередині перекриття, і ціле вікно дописується вдруге.

Саме це перетворило перший живий декод на EN35UKR PSE K, повторене п'ятнадцять разів.

Робоче рішення — шукати перекриття згодою, а не рівністю: найдовший хвіст уже надрукованого, який збігається з головою нового вікна щонайменше на 75% символів.

І друга половина цієї ж задачі: ширину пошуку треба обмежувати часом, а не круглим числом символів. Оператор, що кличе CQ, повторює той самий текст кожні п'ятнадцять секунд, і пошук, достатньо широкий, щоб охопити два виклики, радо склеїть їх в один і втратить передачу.

Тиша, яка читається як текст​

Полишена сама на себе, модель читає шум як потік E, I, T і S — найкоротших візерунків абетки. Щось же має бути найімовірнішим класом у кожному кадрі, а шум більше схожий на короткий елемент, ніж на довгий.

Так поводяться і цей декодер, і комерційні застосунки для телефона. Різниця лише в тому, чи показують результат операторові.

Відрізнити одне від одного вистачає одного числа: наскільки найсильніша смуга спектра підноситься над типовою, усереднено по вікну. Несуча вузька й стала, шум не є ні тим, ні тим. Жодного прив'язування до абсолютного рівня тут немає — і саме тому воно однаково працює і з кабелю від трансивера, і з мікрофона біля динаміка.

Поріг не обраний, а виміряний: шум тримається біля 1,5, навіть глибоко закопаний сигнал не опускається нижче 3, тож межа проведена по 2,5 — свідомо низько. Втратити справжню передачу гірше, ніж надрукувати трохи сміття.

Дві станції одночасно​

Модель має один вихід і не може стежити за двома відправниками: діставши обох, вона видає текст, що не належить жодному.

Але весь її світогляд — це спектрограма. Тож обнулити смуги подалі від потрібного тону — рівно те саме, що відфільтрувати звук, і коштує це одного проходу масивом.

На двох синтезованих станціях за 350 Гц одна від одної разом вони декодувалися як C?Y06IXA3PKI K, а з обнуленням усього поза ±100 Гц — як CQ CQ DE UR3PKI K і TEST DE DL6LD K, обидві дослівно.

Зсувати натомість вікно аналізу не працює: воно охоплює 812 Гц, і сусід за кілька сотень герців лишається всередині нього.

Межа, яку не переходити​

Декодер ніколи не пише в журнал сам.

У FT8 автоматичний запис виправданий: там є контрольна сума, і хибний декод практично неможливий. У телеграфі контрольної суми немає взагалі — програма не відрізнить UR3PKI від UR3PKJ, якщо остання крапка потонула в завмиранні.

Найбільше, що дозволено, — підставити позивний у поле, видимо позначене як здогад декодера. Причина не технічна, а предметна: журнал — це запис того, що відбулося в ефірі, і один вигаданий позивний у ньому коштує дорожче за всю зручність автозаповнення.

Чому це окремий проєкт​

Модель узята з e04/deepcw-engine під AGPL-3.0. Ця ліцензія поширюється й на програми, які надаються через мережу, тож вихідний код має бути доступний кожному, хто відкриває сторінку.

Саме тому декодер живе окремим репозиторієм PetroOstapuk/cw-decoder, а не сторінкою всередині платформи: так умова ліцензії виконується повністю, а код платформи лишається окремою роботою.

Розібратися, як улаштована сама абетка, можна на дереві коду, а порахувати, скільки триває крапка й яку смугу займає сигнал, — у калькуляторі таймінгу.

Насправді це двійкове дерево, і в ньому видно інженерне рішення, ухвалене в 1840-х: частота літери задає її глибину. E — одна крапка, T — одне тире, бо це найчастіші літери англійського тексту. Q, J, Z сидять аж на четвертому рівні. Альфред Вейл дійшов до цього не теорією, а підрахунком: він рахував літери в шухлядах друкарського набору місцевої газети.

Код зі змінною довжиною, розподілений за частотою символів. За сто з гаком років до того, як Шеннон і Хаффман пояснили, чому це працює.

Дерево​

Ліворуч — крапка, праворуч — тире. Чотири рівні літер заповнені повністю — вільних вузлів там немає. Цифри довші за будь-яку літеру, тож лежать рівнем нижче.

Дві речі, які видно одразу й не видно в таблиці.

Часті літери сидять близько до кореня. Не приблизно, а систематично: діаметр площадки тут — частота літери, і найбільші зібралися вгорі.

Тире коштує втричі більше за крапку. Тому глибина вузла й ціна літери — різні речі: O (---) стоїть на третьому рівні, як і S (...), але звучить більш ніж удвічі довше — одинадцять одиниць часу проти п’яти. Часова діаграма під деревом показує це прямо.

Наскільки точно Вейл поцілив​

Кореляція між частотою літери й тривалістю її коду — рангова, за Спірменом — виходить сильна й від’ємна. Для роботи, зробленої перелічуванням літер у друкарських шухлядах, це майже неприлично добре.

Винятки на графіку помітні неозброєним оком. Найгучніший — O: четверта за частотою літера англійської має найдовший можливий код третього рівня.

Чому це все-таки не код Хаффмана​

Тут починається цікаве, бо аналогія «Морзе — це Хаффман» приємна й неправильна одразу з двох причин.

Морзе не є префіксним кодом. E це ., а I це .. — код однієї літери є початком коду іншої. У префіксному коді таке заборонено, і саме заборона дозволяє декодувати потік без розділювачів. Хаффман завжди дає код, у якому символи стоять тільки в листках дерева; у Морзе символ сидить у кожному вузлі, включно з внутрішніми.

Тому телеграф і не можна передавати суцільним потоком: між літерами обов’язкова пауза завдовжки три одиниці. Тобто алфавіт насправді не двійковий, а трійковий — крапка, тире й пауза, — і саме пауза несе те, що в Хаффмана несе форма дерева.

І оптимальність тут вимірюється не тим. Хаффман мінімізує кількість символів, виходячи з того, що всі символи коштують однаково. У телеграфі тире коштує втричі більше за крапку, тож мінімізувати треба час, а не кількість знаків. Це інша задача — кодування з нерівною вартістю символів, і розв’язали її аж у 1961-му (Карп, через ціле лінійне програмування), а зручні наближення — ще пізніше.

Коротко: Морзе не Хаффман і не мав ним бути. Але питання «а наскільки близько?» лишається законним, і на нього можна відповісти точно.

Скільки коштує помилка роздачі​

Порівнювати будемо чесно: беремо ті самі двадцять шість кодів і роздаємо їх літерам найкращим можливим чином — найдешевший код найчастішій літері й так далі. Що це справді оптимум, випливає з нерівності про перестановки: жодна інша роздача меншого середнього часу не дасть.

Сім відсотків. Тобто розподіл, зроблений у 1840-х на око й на слух, програє точному оптимуму для того самого набору кодів менш ніж на десятину.

У таблиці видно, де саме втрачається час, і O очолює її з великим відривом: одинадцять одиниць там, де мало би бути п’ять.

Але звинувачувати в цьому Вейла не можна. Код, який ми щойно розібрали, — не його. Американська абетка Морзе мала інші коди для доброго десятка літер і використовувала паузи всередині символів (O там передавалася двома крапками з широким проміжком). У 1848-му Фрідріх Ґерке переробив її для гамбурзької телеграфної лінії — прибрав внутрішні паузи й вирівняв довжини. У 1851-му цю редакцію прийняв Німецько-австрійський телеграфний союз, і з неї виросла міжнародна абетка.

Тобто частотну оптимізацію робив Вейл, а конкретну роздачу, яку ми міряємо, — Ґерке, і його метою була регулярність, а не найкоротший час. Сім відсотків — це ціна цієї регулярності.

І практичний висновок, зворотний до очікуваного​

Дерево пояснює, чому абетка саме така. Але вчити за ним телеграф не можна.

Той, хто веде пальцем по дереву, поки в навушниках іде передача, ставить рахунок на місце слуху: почув → порахував → згадав. Цей проміжний крок упирається в стелю близько десяти слів за хвилину, і розібрати його потім важче, ніж вивчити з нуля правильно. Робочий метод — Коха з Фарнсвортом: символи одразу на швидкості 20–25 WPM, розтягнуті тільки паузи, жодної таблиці перед очима.

Дерево — гарна відповідь на питання «як це влаштовано» і погана на питання «як цього навчитися». Це різні питання, і плутати їх коштує півроку.

Відкрите питання, яке лишаю на потім: усе пораховане вище — для англійських частот. Скільки коштує українському операторові код, оптимізований під чужу мову, і як виглядає та сама таблиця для кириличної абетки Морзе — тема окремого разу, і починати її треба зі звірки кириличної таблиці з першоджерелом, а не з пам’яті.

6 березня 2026-го я вперше показав її живою — з власного ноутбука, через ngrok, посилання жило до півночі. Уже тоді вона вела спільний лог, приймала зв’язки від WSJT-X по UDP, імпортувала ADIF із перевіркою дублів і мала окремі кабінети для хантера й для організатора. Наступного вечора з’явився міст для цифрових мод — під Windows, Linux і macOS.

У квітні, через сім тижнів після того показу, паралельно йшла активність спецпозивним EN40CNP до 40-х роковин Чорнобиля. Два тижні, 1565 зв’язків, кілька операторів — і весь лог зводили руками: платформа на той момент ще не була готова до бойового застосування. Той досвід найточніше сформулював Віталій UT0UI: «зливати логи постфактум руками — це те ще дрочилово».

До серпня вона була готова. Нижче — що з цього вийшло: платформа uahamaward.com, на якій нагорода «35 річниця незалежності України» провела 17 387 зв’язків за 31 день, і жоден із них ніхто не зводив руками — ні під час місяця, ні після нього.

Спершу про проблему​

Кожен веде свій лог. Потім усе зводиться в один файл. Потім виявляється, що двоє працювали одночасно на одній смузі й моді. Потім хтось загубив адіфку. Потім LoTW відмовляється приймати дублікати.

На 1565 зв’язках це кілька вечорів. На сімнадцяти тисячах це вже не робота, а неможливість.

Чотири вимоги​

До серпневої активності я поставив собі не задачу «зробити сайт», а чотири конкретні болі, які треба закрити.

1. Двоє не мають ставати на одну смугу й моду одночасно. Хтось має бачити, хто де зараз в ефірі — і бачити зараз, а не потім.
2. Лог має бути спільним і живим. Не файл у кінці місяця, а таблиця, яку всі бачать у ту саму секунду.
3. Диплом має рахуватися сам. Умови, бали, номер, PDF — без людини в циклі.
4. ADIF на виході має прийматися LoTW і QRZ без правок. Не «майже правильний формат», а той, що заходить з першого разу.

Що вміє платформа​

Це не сайт із таблицею. Це кілька окремих програм, які працюють разом — і кожну з них можна брати окремо.

Спільний лог: усі бачать одне й те саме, зараз​

Оператор відкриває панель активатора, тисне «вийти в ефір», обирає смугу й моду — і цей слот займається. Решта команди бачить його миттєво, без оновлення сторінки. Хто де сидить, на якій частоті, чим працює.

• Кожен зв’язок з’являється в загальному лозі за секунду.
• Дублі не пройдуть. Той самий кореспондент, смуга, мода й хвилина не запишуться двічі — навіть якщо дві вкладки надішлють їх одночасно. Це не рідкість: одна програма шле в дві вкладки, і обидві намагаються записати.
• Сесія, яку забули закрити, закривається сама через годину без зв’язків — щоб смуга не стояла зайнятою через того, хто просто закрив ноутбук.
• Помилку в лозі можна виправити або видалити; правки видно всім.
• Сторінка події й сторінка хантера — публічні, без реєстрації: кожен бачить хід активності й власний прогрес.

CAT: трансивер прямо з браузера​

Підключаєте трансивер по COM-порту — і сайт сам підставляє частоту й моду в форму зв’язку. Нічого встановлювати не треба: це працює в самому браузері.

• Частота й мода підтягуються з апарата, а не набираються руками.
• Керування VFO і смугою з тієї ж сторінки.
• 172 моделі з коробки: Icom, Yaesu, Kenwood, Elecraft, Ten-Tec, Xiegu, FlexRadio, Alinco, JRC, AOR, Elad, Expert Electronics. Профілі беруться з формату OmniRig, тож апарат, якого в списку немає, додається файлом опису, а не переписуванням коду.
• Якщо CAT не потрібен — просто виберіть смугу й моду вручну, усе решта працює так само.

Міст: WSJT-X пише в лог сам​

Невелика програма на вашому комп’ютері: ловить пакети від WSJT-X і кладе зв’язок прямо в лог нагороди. Провели QSO — воно вже в загальній таблиці, і решта команди його бачить.

• Сім збірок: Windows, Linux, macOS (x86 і ARM) — качається зі сторінки й запускається подвійним кліком.
• Оновлюється сама, але тільки коли ви натиснете кнопку: міст тримає порт, який знає WSJT-X, і несподіваний перезапуск посеред активації — це втрачені зв’язки.
• Налаштування у вікні браузера, а не в командному рядку.
• Пересилає пакети далі — тож JTAlert, GridTracker чи N1MM працюють паралельно. WSJT-X уміє слати тільки на одну адресу, і саме через це раніше доводилося обирати щось одне.

Власні збірки WSJT-X і WSJT-Z із фільтром країн​

Дві збірки популярних програм для цифри — з тим, чого в оригіналах немає.

• Фільтр країн на рівні декодера. Обираєте країни зі списку DXCC: приховані станції не з’являються в жодному вікні, і програма не відповість їм навіть на прямий виклик. На відміну від наявних фільтрів, працює за країною, а не за збігом тексту — «лише Японія» ловить усі префікси разом.
• Прямий зв’язок із платформою. Записали QSO — воно одразу на сторінці нагороди. Окремий міст не потрібен.
• Український інтерфейс: меню, налаштування, підказки, помилки. Назви режимів і діапазонів лишилися англійськими — так звичніше.
• Дані позивного з QRZ.com прямо у вікні програми.
• Заразом виправлено помилку успадкованого коду: варто було відфільтрувати один сигнал — і зникали всі наступні в тому ж періоді.

Спотинг: анонси в DX-кластер​

Зі сторінки логу, у два кліки — або автоматично, поки ви працюєте.

• Ручний спот і авто-режим із таймером.
• Таймер знає правила вузла, тож не зловите відмову за повтор. І враховує, що після зміни частоти спотити можна одразу.
• Стрічка спотів на сторінці логу: і чужі, і ваші, з позивним автора.
• Власний монітор кластера — аналог dxheat, тільки свій.

Дипломи: рахується, нумерується і збирається саме​

Організатор описує умови в налаштуваннях нагороди — далі платформа робить решту.

• Умови: мінімум зв’язків або балів, окремі умови по модах і смугах, кілька груп умов одночасно.
• Особливі дні. Можна призначити множник на конкретні дати — у нас це були 23 і 24 серпня. Множник застосовується до заліку, а не до рядка логу, тож свято винагороджує три смуги, а не триста викликів на одній.
• Номер диплома — це місце в лозі. Черга рахується за датами зв’язків, а не за тим, хто перший натиснув «скачати». І кожна умова має власну нумерацію.
• PDF генерується двома мовами — тією, якою хантер відкрив сайт.
• Адіф, що прийшов через тиждень, займає в черзі те місце, яке заслужив датами: рол перераховується з логу.

QSL — електронні й на друк​

• Електронна QSL для кожного зв’язку окремо: хантер відкриває свою сторінку, наводить на клітинку «смуга × мода» — і качає картку саме за той контакт.
• Макет під друк 140 × 90 мм, якщо картки замовляються паперові.
• Нічого не треба виписувати руками — за серпень так згенерувалося 62 дипломи й усі картки.

ADIF: імпорт, експорт і те, що приймає LoTW​

• Імпорт файлу до 20 000 записів зі шкалою прогресу — повний місячний лог заходить за 15–20 секунд.
• Експорт, який QRZ.com і LoTW приймають без правок: правильна версія формату, коректні субмоди (ADIF не знає «FT4» як моду — це субмода MFSK, і саме так воно й пишеться).
• Частота скрізь у кілогерцах — у формі, у сесії, у мості. На виході перетворюється як належить, тож контакт не опиниться за 430 Гц від того місця, де його записав кореспондент.
• Щоденна копія всього логу на пошту організаторам — від разу до восьми разів на добу.

QRZ.com: зв’язки їдуть у логбук самі​

Якщо у вас є передплата XML Logbook Data на QRZ — вставте ключ свого логбука в налаштуваннях, і далі нічого робити не треба. Кожен проведений зв’язок платформа сама відвантажує до вашого логбука на QRZ. Ані експорту, ані ручного заливання адіфів.

• Працює у двох місцях: ваш особистий журнал їде у ваш логбук, а лог нагороди — у логбук нагороди.
• Це не одне й те саме навмисно: логбук на QRZ належить одному позивному, і зв’язки, проведені під позивним івенту, у ваш власний просто не приймуться. Тому в нагороди свій ключ.
• Видно стан кожного зв’язку окремо: надіслано, дубль, помилка — і що саме відповів QRZ, якщо не пройшло.
• Зв’язки, проведені до того, як ви вставили ключ, можна відправити заднім числом.
• Ключ зберігається зашифрованим і назад не показується — в інтерфейсі видно останні чотири символи.
• З іншого боку QRZ — довідник: порожні локатори в лозі заповнюються автоматично. Тільки порожні: наявний локатор з ефіру вартий більше за припущення про те, де станція зазвичай стоїть. Портативні позивні пропускаються, бо QRZ віддасть домашній квадрат, а зв’язок був не звідти.

Статистика: що видно про подію в реальному часі​

• Результативність кожного активатора: скільки, на яких смугах, якими модами.
• Покриття діапазонів по годинах — видно, де вже працювали, а де вас іще чекають.
• Мапа зв’язків: квадрати локаторів у справжніх межах, країни за кількістю QSO, окремий вигляд по областях України.
• Сторінка хантера: власний прогрес, скільки лишилося до умов, і хто з активаторів зараз в ефірі.
• Живий PNG-банер зі списком активних станцій — вставляється на сторінку QRZ.com чи власний сайт.

Особистий логбук: не тільки для нагород​

У кожного акаунта є власний журнал, окремий від будь-яких нагород: вносьте зв’язки руками або з WSJT-X, вантажте адіфки, вивантажуйте назад, вмикайте автосинк зі своїм логбуком на QRZ. Нагорода — окремий лог, ваш особистий — окремий, і вони не змішуються: зв’язок, проведений під позивним івенту, не потрапить у ваш власний журнал і навпаки.

Що вийшло за місяць​

Жодного зв’язку не зводили руками. Ні під час місяця, ні після нього.

Скільки людей це побачило​

Від запуску платформи 25 липня.

Останній рядок тут найважливіший. 4 376 людей скористалися платформою, а акаунт завели 123. Це не провал реєстрації — це так і задумано: хантеру акаунт не потрібен взагалі. Він відкриває сторінку події, вбиває свій позивний, бачить власний прогрес і забирає диплом. Реєстрація потрібна лише тому, хто сам виходить в ефір.

59 країн — це вже не про нас із вами. Це люди, які шукали, за що їх зарахували, і знайшли українську сторінку.

Звідки це взялося​

Платформу я зробив сам — від ідеї та архітектури до продакшену, сервера й домену. Перший показ — 6 березня 2026-го з ноутбука, перший бойовий івент — 1 серпня.

Кажу це не для оплесків, а щоб було зрозуміло, про що йдеться: це не сторінка з таблицею, зроблена за вихідні.

Скільки це коштує вам​

Як почати​

Якщо ви організовуєте активність​

1. Зареєструйтеся на uahamaward.com — хвилина, потрібна пошта й позивний.
2. Напишіть мені — заведу вам нагороду. Назва, позивний, дати, умови диплома, картинка. Далі ви керуєте нею самі.
3. Запросіть активаторів за позивними. Вони приймають запрошення в кабінеті й одразу можуть виходити в ефір.
4. Працюйте. Лог, дипломи, QSL, статистика, вивантаження в QRZ — далі само.

Якщо ви хантер​

Реєстрація не потрібна взагалі. Лог нагороди публічний: введіть свій позивний на сторінці події й побачите власний прогрес, скільки лишилося до умов і хто з активаторів зараз в ефірі. Диплом і QSL качаються звідти ж, щойно умови виконано.

Платформа веде будь-яку нагороду — регіональну, клубну, всеукраїнську, активацію одного дня чи цілий місяць. Пишіть: UR3PKI. Допоможу завести, налаштувати умови й розібратися з мостом — особливо першого разу.

І трохи цікавого з даних​

Коли лог лежить у базі, а не в тридцяти файлах, з нього можна щось дізнатися. Я розібрав серпень: як денний обсяг залежить від сонячних індексів (майже ніяк — рулить календар), а високі діапазони таки залежать; чому медіанна відстань падає, коли потік росте; куди дістає радіотелетайп і хто працював через геостаціонар.

→ 17 387 зв’язків за серпень: аналітичний розбір логу

73! Петро, UR3PKI

Нижче — те, що з цього видно. Не «нагорода вдалася», а конкретні числа: коли ефір відкривався, чому суботи важать більше за сонце, як далеко дістає FT8 порівняно з SSB, і чому радіоспорт залишається хобі заможних країн.

Одним поглядом​

Мапа: локатор ставить точку, позивний фарбує країну​

На мапі два різні шари, і плутати їх не варто. Квадрати — це локатори з логу, тобто фізичне місце, звідки станція працювала. Колір країни визначено за позивним, тобто за тим, де оператор отримав ліцензію. Німець, який відпочиває в Хорватії, поставить квадрат у JN, а Німеччину пофарбує однаково — це не помилка, це два різні питання.

16 823 зв’язки (96,8 %) мають локатор і потрапляють на мапу; 564 (3,2 %) — ні, і цих точок тут немає.

Провідні поля локаторів підтверджують географію без жодної статистики: українці сидять у полях KN і KO, німці — у JO і JN, поляки — у JO, італійці — у JN, британці — в IO, японці — у PM.

Дрібні дефекти даних теж варто назвати вголос: п’ять позивних — 489LGE, D01JAR/P, Y03FLP, Z50AF, Z62NS — не мають збігу в таблиці префіксів і не приписані жодній країні. Це або описки в ефірі, або спецпозивні, яких немає в довіднику.

Проходження: ефір по днях​

Нагорода тривала 31 день (час скрізь UTC) і зібрала 17 387 зв’язків, із них 262 — через геостаціонарний супутник. Супутникові винесені в окремий розділ і в розрахунках проходження участі не беруть: шлях до геостаціонара однаковий удень і вночі, у бурю й у спокій, тож він нічого не каже про іоносферу.

Усі кореляції далі — рангові, за Спірменом.

Обсягом рулить календар, а не сонце​

Кореляція денної кількості зв’язків із індексом SFI (потік сонячного випромінювання на 10,7 см) — лише 0,12, а з числом сонячних плям навіть від’ємна. Натомість у вихідні в середньому 615 зв’язків проти 523 у будні, і три з чотирьох найбільших днів місяця — субота чи неділя: 22-ге (941), 23-тє (994) і 16-те (770). Неділя 9-го дала 736 зв’язків при SFI 94 — одному з найнижчих за місяць.

Це звучить банально, доки не подивитися, як часто в радіоаматорських розмовах про «поганий день» винним призначають сонце. У масштабі місяця головний чинник — коли в людей є вільний вечір.

А ось високі діапазони сонцю підкоряються​

Варто перейти від загального обсягу до окремих діапазонів — і сонце повертається в кадр. Зв’язок 10–17 м із SFI дає r = 0,35. Коли в другій половині місяця SFI піднявся з ~94 до піку 143 (24-го), 12 м уперше дало понад 50 зв’язків за день (17-го — 55, 25-го — 67), а 10 м дійшло до 99 зв’язків 25-го.

Втім, 59 зв’язків на 10 м 10-го числа при SFI 95 нагадують, що влітку 10 м відкриває E-скіп, якому високий потік не потрібен.

Магнітні бурі тиснули на низ​

2–3 серпня (A = 15 і 17, Kp до 5,7) дали мінімуми місяця — 223 і 420 зв’язків, а кореляція 40/80 м з індексом A становить r = −0,20.

А ось якість сигналу в цифрі бурі майже не чіпали: медіана SNR у FT8/FT4 весь місяць трималася в коридорі −12…−6 дБ і з SFI пов’язана слабко (r = 0,12). Найкращий день за часткою сильних сигналів (≥ −7 дБ) — 25-те (55,7 %): високий SFI 132 і спокійний магнітний фон. Найгірші — 27-ме і 29-те (27,0 і 28,2 %), коли потік уже спадав.

Далечінь іде проти сонця — і це не артефакт​

Медіанна відстань «активатор → хантер» по днях корелює з SFI від’ємно: r = −0,55.

Пояснення напрошується просте й неправильне: коли SFI високий, відкриваються високі діапазони, і змінюється не фізика, а склад логу. Перевірка це відкидає. Та сама кореляція, порахована в межах одного діапазону, не розсипається: на 20 м r = −0,59, на 30 м −0,49, на 17 м −0,40.

Отже, ефект справжній і всередині діапазону. Вищий потік підіймає MUF, на тому самому діапазоні відкривається коротший стрибок, і в лог заходять ближні європейці, яких при низькому SFI там просто не було б. Далекі траси нікуди не діваються — їх перестає бути видно за ближніми.

SNR узято з рапорту, надісланого кореспондентові: у цифрових режимах рапорт — це відношення сигнал/шум у децибелах, а не звична оцінка розбірливості. Відстань — по центрах квадратів локатора (Maidenhead, 4 символи). Індекси — добові таблиці NOAA SWPC; A-індекс за 16-те в джерелі відсутній, у таблиці там прочерк.

Через супутник: QO-100​

262 QSO цього логу — 1,51 % — проведено не крізь іоносферу, а через геостаціонарний транспондер QO-100 (Es’hail-2). У лозі вони позначені діапазоном 3cm і частотами 10 489 540–10 489 560 кГц — це вузькосмуговий даунлінк супутника (10489,550–10489,800 МГц за AMSAT-DL; розбіжність у кілька кілогерц дає некалібрований LNB, звичайна річ на цьому діапазоні).

Вісім із них ледь не загубились. Їхню частоту записано в тисячу разів більшою — 10 489 540 000 замість 10 489 540, десятковий роздільник поставлено не там. Це найпоширеніша помилка ручного логування, і на 3 см вона видима: число після зсуву коми лягає в даунлінк з точністю до кілогерца, а нічого іншого на цьому діапазоні в лозі немає. Тому вони враховані — відкинути їх означало б недорахувати восьми справжніх звʼязків через супутник.

Один активатор за 14 днів зібрав 194 кореспонденти з 34 країн. Половина Європи в лозі — з однієї точки, без жодної залежності від проходження.

Куди дістає: відстань за модами й діапазонами​

Питання «як далеко бере мода» має сенс лише тоді, коли локатор відомий у переважній більшості зв’язків. Тут він відомий у 96,8 %, причому рівномірно за модами — отже, різниця між модами означає різницю між модами, а не різницю в тому, хто вказав квадрат.

Це відстані цього логу, а не властивість моди як такої. FT8 працюють тоді, коли DX уже чути, а SSB — коли співрозмовника ще можна розібрати. Порівнюються не фізики, а звички разом із фізикою. Показовий рядок — FM: медіана 0 км, максимум 672. Це місцевий ефір, і в ньому все чесно.

Окремо варто витягнути радіотелетайп. 44 QSO — чверть відсотка логу, і в будь-якому підсумку за модами він тоне в «інших». Але це єдиний класичний цифровий режим поза FT-родиною, і вів його сам-один UR3QCC: кореспондентів — 34, країн — 14, днів у ефірі — 10, усе на 20 м у смузі 14 087–14 095 кГц, вище ділянки FT4 і осторонь неї. Медіана 1545 км, максимум 8099 — далі за CW і ближче за FT8. Для моди, яку сьогодні приймають машини, а не вуха, це рівно посередині. Один звʼязок RTTY пройшов через QO-100: телетайпом, на 3 см.

Хто прийшов: 8 226 позивних​

За 31 день нагороду відпрацювали 8 226 різних станцій — по 2,11 зв’язки на позивний. Але середнє тут майже нічого не каже, бо розподіл дуже нерівний:

• верхні 10 % хантерів дають 44,1 % усіх зв’язків;
• 67,8 % вийшли на зв’язок рівно один раз;
• 70,5 % були в ефірі з нагородою лише один день;
• і 54 станції поверталися 10 днів і більше.

Це портрет масової події з невеликим ядром: більшість учасників зазирнули один раз, а кістяк логу тримають кілька десятків тих, хто виходив мало не щодня. Обидві половини варті уваги — перша каже, скільки людей нагорода дістала, друга — скількох утримала.

Наочність​

Чотири графіки зводять 17 387 зв’язків до картинки: хто з ким, на яких діапазонах і якими режимами.

Радіоспорт — привілей багатих країн​

Чим заможніша країна, тим більше її операторів у лозі. Рангова кореляція Спірмена між кількістю зв’язків країни та її показником розвитку:

Ці три числа пораховані по всіх країнах логу, а хвіст того ряду — країни з одним-двома зв’язками, де ранг майже нічого не означає. Тому та сама кореляція порахована ще двічі: 0,31 серед 50 країн, які дали 10 і більше зв’язків, і 0,55 без України.

Тобто зв’язок із заможністю реальний, але помітно слабший, ніж здається по повному ряду: значною мірою його тримають країни, від яких у лозі кілька рядків. Домашній ефект України, навпаки, кореляцію занижував, а не створював.

При цьому 48 країн із ВВП на душу понад 40 000 $ дають 75,9 % усіх зв’язків, а 16 країн із ВВП нижче 15 000 $ — лише 0,5 %.

Короткі хвилі — дороге хобі: трансивери, антени, ліцензії, освіта, вільний час. Серед найактивніших двадцяти країн більшість — із ВВП на душу вище 50 000 $.

Є й протилежні приклади. Україна — 19,8 % зв’язків при ВВП на душу близько 18 600 $: нагорода домашня, і домашній ефект перекриває економіку. Польща тримається в топ-10, Греція — одразу за нею, попри ВВП нижчий, ніж у Північній Європі. А найбагатші країни світу ледь присутні: Люксембург — 13 зв’язків при ВВП на душу 156 000 $, Катар — 4, Бахрейн — 4, ОАЕ — 1. Радіоаматорів там одиниці.

Топ-20 країн​

Методологія та джерела​

• Країну зв’язку визначено за позивним: найдовший збіг із таблицею префіксів ITU, від трьох символів до одного. Позивні без збігу винесено окремо й не приписано жодній країні.
• Відстані — гаверсинус між центрами квадратів локатора (Maidenhead, 4 символи): локатор активатора з його профілю, локатор кореспондента — з логу. Зв’язки без локатора з розрахунку виключені.
• Денні сонячні (SFI на 10,7 см, SSN) і геомагнітні (A, Kp) індекси: NOAA Space Weather Prediction Center, добові таблиці.
• ВВП на душу населення, ПКС (поточні міжнародні $): Світовий банк, 2024 (для країн без даних за 2024 — 2023).
• Індекс людського розвитку (HDI) та ранг: UNDP, Human Development Report 2025 (значення за 2023).
• Глобальний інноваційний індекс (GII), ранг і скор: WIPO, GII 2024, 133 економіки.
• У розрізі мод не показано MFSK: це не режим, яким працюють, а батьківська назва FT4 в ADIF. Усі 47 таких звʼязків припадають на 2–9 серпня й лежать на 14 080–14 085 кГц, тобто на ділянці FT4. У загальних підсумках вони враховані як є.
• Кореляції — рангові (Спірмена); країни без даних виключені з відповідного розрахунку.
• Дані логу: 17 387 зв’язків нагороди «35 річниця незалежності України» за 1–31 серпня 2026.