АМ-приймач своїми руками: діод, транзистор і котушка
Цей приймач ловить станції з амплітудною модуляцією (середні хвилі, 530–1600 кГц) за допомогою котушки, змінного конденсатора, діода й одного транзистора. До нього не під'єднують нічого, крім дротяної антени, заземлення й двох батарейок. Це навчальна схема: надійна, ремонтопридатна й корисна, щоб зрозуміти принцип будь-якого приймача. АМ-станцій у Європі сьогодні мало: перевірте, що ще мовить поблизу (короткі хвилі — картка 12).
Схема
Схему перемальовано для книги. Контур L1 + C1 вибирає станцію, D1 детектує, Q1 підсилює.
Оригінальна схема обіцяла приймач «без зовнішнього живлення» з транзистором, але транзисторові для підсилення потрібна батарейка. Без неї схема зводиться до детекторного приймача (антена, L1, C1, D1 і п'єзо- чи високоомний навушник): слабший, але працює від самого прийнятого сигналу. Навушники на 8–32 Ом до цієї схеми не годяться: потрібен високоомний навушник або невеликий узгоджувальний трансформатор.
Деталі
| Позначка | К-сть | Номінал / тип | Примітка |
|---|---|---|---|
| Q1 | 1 | BC547 (NPN) чи 2N2222 / 2N3904 | Звичайний, дуже дешевий транзистор |
| D1 | 1 | 1N34A чи OA91 (германієвий); можна Шотткі BAT43 | Кремнієвий 1N4148 працює гірше: погано відкривається на слабких сигналах |
| R1 | 1 | 1 МОм | Зміщення бази Q1 |
| R2 | 1 | 10 кОм, потенціометр | Гучність |
| C1 | 1 | 10–365 пФ, змінний | Візьміть зі старого АМ-приймача чи тюнера |
| C2 | 1 | 10 нФ | Відфільтровує несучу після діода |
| C3 | 1 | 1 мкФ | Розділювальний між потенціометром і базою |
| L1 | 1 | Котушка 100 витків (≈ 230 мкГн), відвід від 10-го витка | Емальований провід 0,3–0,5 мм на трубці Ø 4 см |
| Навушник | 1 | П'єзо чи високоомний (≈ 2 кОм) | Підійде навушник від старого детекторного приймача. П'єзо не пропускає постійного струму: поставте на його виводи резистор 47–100 кОм (4,7–10 кОм, коли він — навантаження транзистора) |
| Живлення | 1 | 2 батарейки AA (3 В) + вимикач | Іноді досить однієї на 1,5 В, тихіше |
| Антена, заземлення | 1 + 1 | 10–20 м проводу; кілок заземлення | Що довша й вільніша антена, то гучніше |
Котушка L1
100 щільних витків, відвід від 10-го витка з боку маси (на малюнку витків менше, щоб читалося).
Порядок величин: 100 витків на трубці Ø 4 см завдовжки 5 см дають близько 230 мкГн. З C1 10–365 пФ і ще приблизно 30 пФ паразитної ємності контур перекриває приблизно 530–1650 кГц: f = 1 / (2π√(L·C)). Бракує нижнього краю — додайте кілька витків; верхнього — відмотайте. Порахувати — калькулятор резонансу LC.
Як це працює
Криві ілюстративні (несучу намальовано на дуже низькій частоті, щоб було видно). Праворуч: обертання C1 зсуває пік кривої налаштування, тобто прийняту станцію.
- Антена ловить усі станції одразу: крихітні сигнали, порядку мікровольта.
- L1 і C1 утворюють коливальний контур: він пропускає частоту f = 1 / (2π√(L·C)) і послаблює решту (картка 53). Відвід від 10-го витка узгоджує антену з контуром, не надто його демпфуючи.
- Діод D1 пропускає лише додатні півхвилі (крива 2), C2 згладжує несучу: лишається обвідна, тобто звук (крива 3).
- Q1 підсилює цей звук (крива 4) для навушника. R1 задає струм спокою; C3 не пропускає постійного струму.
Збирання й налагодження
- Спершу зберіть детекторну частину: антена, заземлення, L1, C1, D1, C2 і навушник просто на виході D1. Сильну станцію ви маєте почути, тихо.
- Потім додайте R2, C3, Q1, R1 і батарейку: гучність помітно зросте. Якщо тиша — перевірте, як стоїть D1 і Q1 (колектором до навушника).
- Повільно крутіть C1: кожна станція з'являється в певній точці. Зробіть на котушці кілька відводів (5, 10, 15 і 20 витків) і спробуйте, де кращий компроміс між гучністю й вибірковістю.
Жодної антени біля ліній електропередачі. У грозу від'єднуйте антену й заземлення. Заземлення — на кілок чи металеву водопровідну трубу, ніколи не на мережу й не на газову трубу.
Далі: резонанс (картка 53), конденсатори (картка 57), котушки (картка 58), діоди й транзистори (картка 59).