Аматорська радіоастрономія: Сонце, Юпітер, водень і природне радіо ДНЧ
Небо й Земля самі випромінюють радіохвилі. Це не повідомлення, а природні шуми, але кожен має впізнавану форму на водоспаді. Частину чути простим КХ-приймачем і диполем (Сонце, Юпітер), частина вимагає параболи й SDR (водень, пульсари), а природне радіо ДНЧ ловлять проводом, звуковою картою й великою електричною тишею.
Сонячні сплески III типу (модель, картка 6): риски, що дуже швидко падають від високих частот до низьких.
Небо на КХ і УКХ
| Джерело | Де слухати | На водоспаді й на слух | Обладнання |
|---|---|---|---|
| Сонце: сплески III типу | 18–30 МГц (і вище), удень, особливо біля максимуму сонячного циклу | Риска, що дуже швидко (кілька секунд) пробігає від високих частот до низьких; «шшшш», що наростає й гасне | КХ-приймач в AM чи SSB, диполь; мережа e-Callisto для порівняння |
| Сонце: сплески II типу | Ті самі діапазони | Смуга, що повільно, за кілька хвилин, спадає, часто подвійна (основна й гармоніка): ударна хвиля коронального викиду маси | Те саме; часто віщує геомагнітну бурю за день-два (картка 1) |
| Юпітер (декаметрові сплески) | 18–30 МГц, переважно біля 20,1 МГц, уночі, коли Юпітер високо й Іо в зручному положенні | Сплески L: хвилі шипіння по кілька секунд, як прибій; сплески S: тріск «попкорну», мілісекунди | КХ-приймач в AM, два диполі (проєкт NASA Radio JOVE); прогноз часу — програма Radio-Jupiter Pro |
| Шум галактики | Вище 20 МГц, усюди, у тихому місці | Фонове шипіння, що росте й спадає за 24 години, максимум, коли центр Чумацького Шляху (Стрілець) на півдні | Стабільні антена й приймач, запис рівня шуму протягом днів |
Небо на ДМХ і НВЧ: потрібна парабола
| Джерело | Частота | Що отримуємо | Обладнання |
|---|---|---|---|
| Лінія водню | 1420,405752 МГц (21 см) | Після усереднення за кілька хвилин — невеликий горб над шумом, зсунутий Доплером: так міряють обертання Чумацького Шляху | Парабола 1–3 м чи рупор, малошумний підсилювач (LNA) із фільтром 1420 МГц, SDR-донгл, програма усереднення (проєкти PICTOR, «H-line») |
| Пульсар (PSR B0329+54) | Біля 400 і 1420 МГц | Імпульс кожні 0,714 с, схований під шумом: видно лише після додавання тисяч періодів; низькі частоти приходять трохи пізніше (дисперсія) | Парабола 3 м і більше, довге накопичення; виклик для клубів |
| Сигнал «Wow!» (1977) | 1420 МГц | Вузький сильний сигнал, прийнятий 72 с радіотелескопом Big Ear (Огайо) і більше не бачений | Історія: вивчають за архівами |
| Швидкий радіосплеск (FRB) | 400 МГц – 1,4 ГГц | Спалах на кілька мілісекунд з іншої галактики, що ковзає від високих частот до низьких (дисперсія) | Великі радіотелескопи (CHIME, Parkes): аматорові не дістати; форма змодельована в картці 6 |
Природне радіо ДНЧ (0,3–30 кГц)
Блискавка випромінює переважно дуже низькі хвилі, порядку кілогерца: це звук, але у вигляді радіохвилі. Частина піднімається вздовж ліній магнітного поля Землі в іншу півкулю; інші звуки народжуються в самій магнітосфері. Досить перетворити хвилю на звук: антена йде просто на вхід звукової карти.
| Звук | Що чути | Коли |
|---|---|---|
| Сферики | Сухі клацання: кожна блискавка, до тисяч кілометрів | Завжди, особливо влітку й пополудні |
| Твіки | Короткі «пінги», що закінчуються нотою біля 1,8 кГц | Уночі: хвилевід між землею й іоносферою сортує частоти |
| Свисти (whistlers) | Нота, що спадає за одну чи кілька секунд, іноді з відлунням | Частіше під ранок і під час магнітних бур |
| Шипіння (hiss) | Широке шипіння між 1 і 5 кГц | Магнітна активність, високі широти |
| Ранковий хор (dawn chorus) | Щебетання вгору, як пташки зранку | На світанку, під час магнітної бурі (індекс K 5 і вище) |
- Обладнання: вертикальний провід чи рамка на кілька метрів, невеликий високоомний підсилювач (наприклад, набір NASA INSPIRE чи схема на польовому транзисторі), рекордер чи комп'ютер зі звуковою картою на 48 кГц і програма спектрограми (Spectrum Lab, Audacity).
- Головна проблема — 50 Гц. Мережа та її гармоніки накривають усе біля будинків. Треба відійти понад 1 км від ліній електропередачі, на природу, і все — від батарейок. Під час відключень світла біля дому стає тихіше: несподівана нагода послухати.
- Сонячний спалах на ДНЧ (SID): спалах раптово іонізує шар D, удень. Сигнал далекого ДНЧ-передавача (наприклад, DHO38 на 23,4 кГц у Німеччині чи GQD на 19,6 кГц у Британії) різко росте чи падає на кілька десятків хвилин. Досить записувати його силу впродовж дня, щоб бачити спалахи (монітори SID Стенфордського університету й AAVSO; картка 48).
Уся ця картка — про приймання: передавати на цих частотах не потрібно й не можна. Смуга 1400–1427 МГц навіть захищена для радіоастрономії: там не має права передавати ніхто.
Джерела автора: NASA Radio JOVE та INSPIRE; мережа e-Callisto (ETH Zurich); AAVSO, програма SID; Міжнародний науковий радіосоюз (URSI). Частоти — звичні значення з пам'яті, перевіряйте перед проєктом.