Декодер телеграфу: читає CW зі звукової карти
Читає телеграф зі звукової карти й друкує текст. Оберіть вхід, на якому чути трансивер, і натисніть «слухати». Звук і розпізнавання лишаються на вашому комп'ютері — на сервер не йде нічого.
Модель важить 14 МБ і тягнеться лише після натискання кнопки, а далі береться з кешу браузера.
Декодер працює тільки в браузері.
Як ним користуватися
Дайте йому чистий звук. Найкраще — кабель від трансивера у звуковий вхід, але й мікрофон біля динаміка працює: розпізнавання спирається на те, наскільки тон підноситься над шумом, а не на абсолютний рівень.
Виберіть одну станцію. Клацніть по сигналу на спектрі або протягніть по ньому мишею.
Модель має один вихід і не вміє стежити за двома відправниками одночасно — діставши обох,
вона видає текст, що не належить жодному. Кнопки 100, 250, 500 Гц — це ті самі ширини,
що й фільтри на передній панелі трансивера.
Не чекайте дива від руки. Машинна передача на 20–30 WPM у чистому ефірі читається добре, рука в пайл-апі — погано. Це не вада конкретної моделі, а властивість задачі: у телеграфі немає ні кадру, ні фіксованої швидкості, ні контрольної суми.
Позивний із декодера завжди перевіряйте на слух.
У FT8 автоматичний запис у журнал виправданий: там є контрольна сума, і хибний декод
практично неможливий. У телеграфі контрольної суми немає взагалі — програма не відрізнить
UR3PKI від UR3PKJ, якщо остання крапка потонула в завмиранні.
Тому декодер нічого нікуди не пише сам. Журнал — це запис того, що відбулося в ефірі, і один вигаданий позивний у ньому коштує дорожче за всю зручність автозаповнення.
Що всередині
Звук → смуга 400–1200 Гц → нейромережа → текст. Докладний розбір — чому браузер псує звук за замовчуванням, чому передобробку не можна вибирати й чому склеювати вікна довелося згодою, а не рівністю, — у статті «Декодер телеграфу, що працює у вкладці».
Модель DeepCW поширюється під AGPL-3.0. Ця ліцензія діє й на програми, що надаються через мережу, тож вихідний код доступний: PetroOstapuk/cw-decoder.