Перейти до основного вмісту

Моделювання антен: інструкція до програми з прикладами

Інструкція до програми моделювання антен: що означає кожне поле, як читати результати й як дійти від порожньої моделі до креслення для виготовлення. Наприкінці — три антени, розраховані крок за кроком: диполь на 40 м, вертикал на 20 м і трьохелементна Yagi.

Програма працює у вкладці браузера, нічого не встановлюючи, і пам'ятає модель між відвідинами. Кожна назва в ній має спливаючу підказку: наведіть вказівник — і вона коротко пояснить те саме, що тут.

Вікно програми​

  • Верхня панель — назва моделі, файли, шаблони, скасування, мова, тема, підказки, аркуш PDF і головна кнопка «Розрахувати».
  • Редактор ліворуч — дроти (або елементи), джерела, навантаження, частота, земля й матеріал.
  • Смуга результатів над вкладками — головні числа останнього розрахунку.
  • Робоча область — вкладки «Вигляд і діаграми», «Струми», «Розгортка», «Узгодження», «Оптимізація» й «Звіт NEC-2».

Кнопка ↗ у куті будь-якої картки розгортає її на всю робочу область, Esc згортає. На вузькому екрані все стає в одну колонку, а вкладки переносяться в другий рядок.

Перша антена за хвилину​

  1. Натисніть «Шаблони…» у верхній панелі, виберіть антену, задайте частоту й висоту підвісу, натисніть «Створити». Програма побудує антену й підріже її до резонансу.
  2. Натисніть «Розрахувати» або Ctrl+Enter. Угорі з'являться вхідний опір, КСХ і підсилення, праворуч — діаграми спрямованості.
  3. На вкладці «Розгортка» натисніть «Розгорнути»: видно, у якій смузі частот КСХ не перевищує 2, і криву опору на діаграмі Сміта.

Далі змінюйте модель — довжину, висоту, землю — і рахуйте знову. Кнопка «Запам'ятати для порівняння» залишить попередній результат пунктиром поруч із новим.

Верхня панель​

КнопкаЩо робить
Назва моделіНазва антени. Стоїть у заголовку аркуша PDF і в назвах збережених файлів.
ВідкритиВідкриває файл цієї програми (.json) або файл MMANA (.maa). Після файлу MMANA над редактором з'являються примітки: що не вдалося перенести і що взято замість цього.
ЗберегтиЗберігає модель у .json: дроти, джерела, навантаження, землю, матеріал, межі розгортки — усе.
.maaЗаписує модель як файл MMANA. Межі розгортки й параметри реальної землі в нього не потрапляють, а своя провідність дроту замінюється найближчим металом — про це скаже примітка.
.necЗаписує колоду карт NEC-2 для 4nec2, xnec2c та інших програм.
Шаблони…Будує готову антену з кількох чисел — див. Шаблони.
↶ ↷Скасовує й повертає зміну моделі: Ctrl+Z, Ctrl+Shift+Z або Ctrl+Y. Пам'ятає 100 кроків; зміни, зроблені поспіль протягом секунди, — один крок.
⛶Лише на сайті: програма займає все вікно, над меню, бічною панеллю й підвалом, і в ній з'являються вибір мови й теми. Та сама кнопка все повертає.
МоваУкраїнська або англійська: написи, повідомлення, підказки й аркуш PDF.
ТемаСвітла або темна. Спершу — як у системи.
ПідказкиВмикає й вимикає спливаючі підказки. Назви з підказкою підкреслені пунктиром.
PDFАркуш для виготовлення: у вікні друку виберіть «Зберегти як PDF».
РозрахуватиРахує модель ядром NEC-2 на частоті моделі. Поки рахує, кнопка стає «Зупинити».

Програма пам'ятає мову, тему й підказки в цьому браузері. Вбудована в сайт — як на сторінці інструмента в цьому блозі — вона бере мову й тему сайту й своїх перемикачів для них не показує, доки її не розгорнуто на весь екран.

Шаблони​

Шаблон будує антену з кількох чисел і підрізає активний елемент до резонансу самим ядром NEC-2 — на тій висоті й над тією землею, що в моделі. Тож антена резонує там, де висітиме, а не у вільному просторі. Земля, матеріал дроту й лінія беруться з поточної моделі, а дроти, джерела й навантаження замінюються. Ctrl+Z повертає попередню модель.

АнтенаВисота — це висота…Що варто знати
Дипольсамого дротуГоризонтальний дріт у пів хвилі, живлення посередині. Випромінює в обидва боки поперек дроту, опір 60–80 Ом.
Інвертоване VвершиниДиполь, кінці якого опущено на 30° від горизонту: досить однієї щогли. Опір 50–70 Ом.
Вертикал з радіаламиосновиШтир у чверть хвилі й чотири радіали під 45°. Однаково в усі боки під низьким кутом, опір близько 50 Ом.
ДельтавершиниТрикутна рамка в довжину хвилі вершиною вгору, живлення посередині нижньої сторони. Опір понад 100 Ом — потрібен трансформатор.
Квадратцентру рамок1–3 квадратні рамки на траверсі. Одна випромінює в обидва боки, рефлектор і директор роблять антену спрямованою. Опір 90–130 Ом.
Yagiтраверси2–6 елементів. Розміри підібрано під кабель 50 Ом без узгодження.
  • Частота, МГц — на ній активний елемент матиме нульовий реактивний опір. Межі розгортки шаблон ставить на ±4 % довкола неї.
  • Висота — висота точки підвісу над землею; назва поля підказує, яка це точка. Вона стає полем «Додати висоту» моделі, тож антену потім легко підняти чи опустити, не чіпаючи дротів. Якщо нижня точка антени опуститься майже до землі, шаблон скаже, на яку висоту її підняти. У вільному просторі поля немає: там висота нічого не змінює.
  • Діаметр дроту, мм — саме діаметр, не радіус. Для Yagi з труб на КХ — 15–25 мм. Товщий дріт трохи вкорочує антену й розширює смугу, і шаблон це враховує.
  • Елементів — для квадрата й Yagi.

Розміри Yagi й квадрата знайшла сама програма: пошуком найбільшого підсилення за заданого фронт/тилу й КСХ до 1,5 у смузі ±1,5 % довкола частоти. У вільному просторі виходить так:

АнтенаПідсиленняФронт/тил у смузі ±1,5 %Траверса
Yagi, 2 елементи6,1 дБівід 10 дБ0,17 λ
Yagi, 3 елементи7,5 дБівід 20 дБ0,34 λ
Yagi, 4 елементи8,4 дБівід 20 дБ0,42 λ
Yagi, 5 елементів10,7 дБівід 22 дБ0,8 λ
Yagi, 6 елементів11,4 дБівід 22 дБ0,96 λ
Квадрат, 2 рамки7,2 дБівід 15 дБ0,15 λ
Квадрат, 3 рамки8,4 дБівід 20 дБ0,39 λ

Над землею підсилення більше на 4–6 дБ: до прямої хвилі додається відбита.

Дроти​

Кожен рядок таблиці — прямий дріт. Антена будь-якої форми складається з таких відрізків.

СтовпецьЩо це
X1, Y1, Z1Початок дроту, у метрах.
X2, Y2, Z2Кінець дроту, у метрах. Вісь Z дивиться вгору.
R, ммРадіус дроту — половина діаметра. Для труби діаметром 20 мм пишіть 10.
Сегм.На скільки сегментів NEC-2 ділить дріт. −1 — програма вибирає сама, близько 40 на довжину хвилі; сіре число праворуч показує, скільки вийшло.
×Вилучає дріт. Джерела й навантаження інших дротів лишаються на своїх дротах.
  • Дроти з'єднані, коли їхні кінці мають точно однакові координати. В інвертованого V на скриншоті обидва дроти сходяться в точці (0; 0; 0) — у вершині.
  • Над землею Z відраховують від її поверхні, а до нього додається «Додати висоту». У шаблонах точка підвісу стоїть у Z = 0, а висота — в «Додати висоту»: від'ємні Z у таблиці означають «нижче точки підвісу».
  • Десятковий знак — кома або крапка. «Додати дріт» повторює останній рядок.
  • Межі: усього до 3000 сегментів; сегмент має бути довшим за вісім радіусів дроту, інакше з'явиться попередження; дріт не може заходити під землю.

Елементи​

Перемикач «Дроти / Елементи» над таблицею показує ту саму модель за елементами, як редактор Yagi в MMANA. Елемент — це дріт або кілька дротів в одну лінію, наприклад телескопічні труби.

  • Довжина змінюється симетрично від центру: рухаються лише кінці, стики труб лишаються на місці.
  • Центр (X, Y, Z) зсуває весь елемент разом із кінцями дротів, приєднаних до нього.
  • Діаметр, мм — тут саме діаметр. Елемент із труб різного діаметра показує їх від центру до кінця, а змінюють їх у таблиці дротів.
  • Копія ставить такий самий елемент за останнім на тій самій відстані — це новий директор. Джерела й навантаження не копіюються.

Джерела​

Джерело — точка живлення. Місце пишуть так само, як у MMANA:

ПозначенняДе це
w1cцентр дроту 1
w1bпочаток дроту 1
w1eкінець дроту 1
w1c22 сегменти від центру до кінця
w1c-22 сегменти від центру до початку
w1b11 сегмент від початку

На стику двох дротів джерело стоїть точно на стику, як у MMANA. Так інвертоване V живиться у вершині: w2b — початок дроту 2, де закінчується дріт 1.

  • Фаза, ° — зсув фази цього джерела відносно інших. Потрібна для фазованих антен: наприклад, HB9CV живлять з фазами 0° і 135°. Для одного джерела нічого не змінює.
  • Напруга, В — з одним джерелом змінює лише масштаб струмів. З кількома задає їхнє співвідношення. Нуль вимикає джерело.

Навантаження​

Навантаження — котушка, конденсатор, трап чи резистор у точці дроту. Місце позначають так само, як у джерела.

  • LC — котушка (L, мкГн), конденсатор (C, пФ) або обидва паралельно, тобто трап: праворуч видно частоту його резонансу. Нуль означає, що такої деталі немає. Опір котушки росте з частотою, тож у розгортці він перераховується на кожній частоті.
  • Добротність Q — втрати котушки, а без котушки — конденсатора: 0 — без втрат, 100–300 — звичайні котушки, 200–400 — повітряні котушки трапів.
  • R + jX — опір, однаковий на всіх частотах: наприклад, резистор антени T2FD чи ромбічної.

На стику двох дротів навантаження ділиться навпіл між сегментами стику, а сегмент під ним програма робить коротким — так трап поводиться як зосереджена деталь, а не розмазана по сегменту.

Частота, земля, матеріал​

  • Частота, МГц — частота розрахунку. Від неї залежить і автоматичний поділ на сегменти.
  • Перенести на частоту… — масштабує всю антену на іншу частоту, як у MMANA: усі довжини й висоту множать на стару частоту, поділену на нову. Котушки й конденсатори отримують номінали з тим самим опором, межі розгортки переходять разом із частотою. З позначкою «разом із діаметрами» антена електрично та сама; без неї резонанс трохи зсунеться.
  • Лінія, Ом — хвильовий опір лінії живлення. Від нього рахується лише КСХ, опір антени не змінюється: 50 — звичайний кабель, 75 — телевізійний, 12,5 або 28 — Yagi з узгодженням DK7ZB, близько 300 — петлевий вібратор.
  • Матеріал дротів — втрати в металі: без втрат, мідь (58 МСм/м), алюміній (35 МСм/м) або своя провідність (латунь — близько 15, нержавіюча сталь — близько 1,4). Помітно для коротких антен, магнітних рамок і тонких дротів; для повнорозмірної мідної антени — частки відсотка.
  • Поправка Лісона — з'являється, коли в моделі є елементи з труб різного діаметра. NEC-2 неточно рахує стики таких труб, і резонанс елемента Yagi зсувається на відсотки. Поправка замінює елемент рівним циліндром із тим самим резонансом — метод Д. Лісона, той самий, що в EZNEC. Креслення й PDF лишаються з реальними трубами.

Земля — що під антеною:

ВаріантКоли
Вільний простірАнтена далеко від усього; діаграма — повна сфера.
ІдеальнаБезвтратна провідна площина.
РеальнаҐрунт із проникністю й провідністю, метод Зоммерфельда. Найточніше для низьких антен.

MMANA рахує вхідний опір над ідеальною землею. Тут над реальною він точніший, особливо коли антена нижча за чверть хвилі: для диполя на 20 м на висоті 3 м це 58 − j3 Ом замість 39 + j12 Ом.

  • Додати висоту, м — додається до Z усіх дротів, як «Add height» у MMANA.
  • Проникність ε: сухий піщаний ґрунт — 4–5, середній — 13, вологий — 20–30, прісна вода — 80, морська — 81.
  • Провідність, См/м: бідний ґрунт (місто, скелі) — 0,001, середній — 0,005, добрий (чорнозем, болото) — 0,01–0,03, морська вода — 5.

Результати​

ЧислоЩо означаєЯк читати
Вхідний опірОпір у точці живлення: активна частина R і реактивна jX.X = 0 — резонанс. X > 0 — антена задовга (індуктивна), X < 0 — закоротка (ємнісна).
КСХКоефіцієнт стоячої хвилі відносно поля «Лінія, Ом».1 — ідеально, до 1,5 — добре, 2 — звична межа робочої смуги, понад 3 — потрібен узгоджувальний пристрій.
ПідсиленняНайбільше підсилення відносно ізотропного випромінювача, дБі.Відносно диполя: дБд = дБі − 2,15. Над реальною землею враховано її відбиття й втрати.
Фронт/тилРізниця підсилення вперед і точно назад на тому самому куті.MMANA бере найгірше значення в усьому задньому секторі, тож у ній це число буває меншим.
Кут випромінюванняКут максимуму діаграми над горизонтом.Для далеких зв'язків на КХ бажано 5–20°, для ближніх (NVIS) — великі кути.
Азимут максимумуНапрям максимуму в горизонтальній площині.Від осі X проти годинникової стрілки, якщо дивитися згори: 90° — вісь Y.
ККДЧастка потужності, не втрачена в дротах і навантаженнях.З'являється, коли в моделі є втрати. Втрати в землі видно в підсиленні.

Якщо джерел кілька, замість опору й КСХ з'являється таблиця: опір, КСХ і частка потужності кожного джерела. Якщо модель змінено після розрахунку, числа бліднуть: вони належать попередній моделі.

Вигляд і діаграми​

  • Тривимірний вигляд: ліва кнопка миші обертає, коліщатко наближає, права зсуває; «Показати все» повертає камеру. Над землею видно сітку й лінії від кінців дротів до неї.
  • Діаграма в просторі виходить з точки живлення. Відстань від неї й колір показують підсилення в шкалі 40 дБ, як на плоских діаграмах.
  • Струми — криві над дротами: висота кривої — амплітуда струму в цьому місці. На вільних кінцях струм спадає до нуля.
  • Горизонтальна діаграма — підсилення за азимутом на куті максимуму. Вертикальна — у площині через максимум: 0° — горизонт у напрямку максимуму, 90° — зеніт, 180° — горизонт позаду. Зовнішнє коло — найбільше підсилення, округлене вгору, інші кола — на 3, 10, 20 і 30 дБ нижче. Наведіть вказівник на діаграму, щоб прочитати значення.

Струми​

Амплітуда й фаза струму вздовж кожного елемента. Струми діючі, при 100 Вт поданої потужності: стільки показав би ВЧ-амперметр у цьому місці, тож їх можна порівнювати між антенами. Де струм більший, там важливіші товщина дроту й якість котушок. Різниця фаз між елементами Yagi чи фазованої антени й дає спрямованість.

Розгортка​

  • Від, До, Точок — діапазон частот у мегагерцах і кількість частот у ньому, від 2 до 201.
  • Розгорнути рахує вхідний опір і КСХ на кожній частоті. Поки рахує, кнопка стає «Зупинити».
  • Над графіками — найменший КСХ і смуга, де КСХ не перевищує 2, а для спрямованої антени ще й підсилення та фронт/тил у цій смузі. Антена на кілька діапазонів має кілька смуг. Край смуги на кінці розгортки означає, що смуга йде далі: розширте межі.
  • КСХ з пунктирами 1,5 і 2, R і X, підсилення в напрямку максимуму на частоті моделі й фронт/тил. Вертикальна риска — частота моделі. Наведіть вказівник, щоб прочитати значення.

Діаграма Сміта показує вхідний опір на всіх частотах розгортки одразу. У центрі — повне узгодження з лінією; що далі від центру, то більший КСХ.

Що на нійЯк читати
КолаОднаковий активний опір R; підписи на горизонтальній осі — в омах.
ДугиОднаковий реактивний опір X: угорі індуктивний (+j), унизу ємнісний (−j).
Пунктирні колаКСХ 1,5 і 2: крива всередині кола має менший КСХ.
Кружечок і порожня точкаЧастота моделі й початок розгортки.

З ростом частоти крива зазвичай іде за годинниковою стрілкою, а що довше вона тримається біля центру, то ширша смуга.

Узгодження​

Вкладка бере вхідний опір з останнього розрахунку й показує, як узгодити антену з лінією на частоті моделі.

  • L-ланка — котушка й конденсатор, що перетворюють опір антени точно на опір лінії. Розв'язків зазвичай два, з номіналами деталей і схемою. Ланка вузькосмугова: на іншій частоті її треба перерахувати.
  • Шпилька (бета-узгодження) — для Yagi з опором, меншим за опір лінії: активний вібратор трохи вкорочують, щоб він став ємнісним, а через точку живлення ставлять шпильку — відрізок двопровідної лінії, замкнений на кінці. Вкладка дає реактивність, до якої вкоротити вібратор, і довжину шпильки з трубок заданого діаметра й відстані.
  • Чвертьхвильовий трансформатор — відрізок кабелю в чверть хвилі між антеною й лінією. Ідеальний хвильовий опір відрізка — √(R·Z₀); таблиця показує КСХ зі звичайними кабелями, поодинці й по два паралельно, а довжину — з коефіцієнтом укорочення: 0,66 для суцільного поліетилену (RG-58, RG-213), 0,78–0,85 для спіненого, 0,95–0,98 для двопровідної лінії.

Оптимізація​

Оптимізатор сам підбирає розміри, навантаження й фази під вибрані цілі — як у MMANA.

  • Змінні: довжина елемента (симетрично від центру), положення елемента по X, Y чи Z, L, C, R чи X навантаження, фаза джерела. Кожна має межі й перший крок.
  • Цілі з вагами: підсилення (кожен децибел — бал), фронт/тил (кожні 3 дБ — бал, понад 30 дБ не рахується), КСХ (забирає бали: КСХ 1,4 — 2 бали, 2 — 4, 4 — 8), реактивність (кожні 20 Ом відхилення від цільової X — мінус бал), кут випромінювання (кожні 3° від цільового кута — мінус бал). Вага 0 вимикає ціль; важить лише співвідношення ваг.
  • Як шукає: кожна змінна по черзі робить крок в обидва боки, і крок, що покращує бал, лишається; коли жоден не допомагає, кроки зменшуються вдвічі. Найкращу модель видно одразу, пошук можна зупинити будь-коли, «Повернути, як було» відновлює початкову модель, а Ctrl+Z скасовує весь пошук одним кроком.

Для шпильки задайте цільову X, яку дала вкладка «Узгодження», а змінною — довжину активного вібратора.

Звіт NEC-2​

Повний текстовий звіт ядра за останнім розрахунком: структура, струми, вхідні параметри, діаграма. Знадобиться, щоб перевірити модель або порівняти з іншою програмою на NEC-2.

Порівняння варіантів​

Кнопка «Запам'ятати для порівняння» під результатами зберігає поточний результат. Змініть модель — інший розмір, висоту, оптимізацію чи зовсім іншу антену — і порахуйте знову: числа запам'ятованого варіанта стануть під поточними, а його діаграми, криві розгортки й діаграма Сміта ляжуть пунктиром на ті самі графіки. Δ біля підсилення й фронт/тилу — різниця «поточне мінус запам'ятоване». Щоб порівняти й розгортку, розгорніть модель, перш ніж запам'ятати її.

Аркуш PDF​

Кнопка PDF готує аркуш для виготовлення й звіту: частота, земля й матеріал, результати, креслення антени з довжинами елементів і відстанями між ними в міліметрах, таблиці елементів, труб, дротів, джерел і навантажень, обидві діаграми, остання розгортка й узгодження. У вікні друку виберіть «Зберегти як PDF». Якщо результати застаріли, модель спершу перерахується. Аркуш завжди світлий, хоч яка тема на екрані.

Файли​

  • .json — файл цієї програми. Зберігає все.
  • .maa — файл MMANA чи MMANA-GAL. Відкривається з примітками про те, чого не вдалося перенести; записується без меж розгортки й параметрів реальної землі, яких у .maa немає. MMANA зберігає частоту, з якою модель створили, а рахувати її могли на іншій: якщо антена у файлі набагато замала для своєї частоти, примітка скаже, на яку частоту вона схожа.
  • .nec — колода карт NEC-2 для інших програм, котушки й конденсатори в ній записані як такі.

Між відвідинами модель лишається в пам'яті браузера, але надовго її варто зберегти у файл.

Приклад 1. Диполь на 40 м на висоті 10 м​

  1. «Шаблони…» → «Диполь», частота 7,1, висота дроту 10, діаметр 2 → «Створити».
  2. У таблиці один дріт від (0; −10,164; 0) до (0; 10,164; 0): 20,3 м, радіус 1 мм, сегменти −1 (програма ділить його на 21). Джерело w1c — у центрі дроту. «Додати висоту» — 10 м, земля реальна, середня: ε = 13, σ = 0,005 См/м.
  3. «Розрахувати»: вхідний опір 79,5 − j0,1 Ом — резонанс, реактивності майже немає; КСХ 1,59 у лінії 50 Ом; підсилення 6,02 дБі; кут випромінювання 66,7°.
  4. «Розгортка» → «Розгорнути»: найменший КСХ 1,59 на 7,072 МГц, смуга за КСХ ≤ 2 — 6,943–7,234 МГц, тобто весь діапазон 7,0–7,2 МГц.

Що це означає. Десять метрів — лише чверть хвилі на 40 м, і такий диполь світить переважно вгору: кут 66,7°. Для зв'язків на 100–500 км (NVIS) це саме те, що треба, а для далеких — замало. Підніміть антену: впишіть у «Додати висоту» 20 і порахуйте знову — кут упаде до 29,4°, а підсилення зросте до 7,32 дБі. Опір стане 68,1 − j28,3 Ом: з висотою резонанс зсунувся, тож для нової висоти створіть шаблон заново або підрізніть довжину оптимізатором (змінна — довжина елемента, ціль — реактивність із цільовою X = 0).

Приклад 2. Вертикал з радіалами на 20 м​

  1. «Шаблони…» → «Вертикал з радіалами», частота 14,2, висота основи 5, діаметр 2 → «Створити».
  2. Дріт 1 — штир від основи (0; 0; 0) вгору до (0; 0; 5,109). Дроти 2–5 — радіали від основи до (±3,613; 0; −3,613) і (0; ±3,613; −3,613): кожен теж 5,109 м і опущений на 45°. Джерело w1b — початок штиря, в основі, де сходяться всі п'ять дротів.
  3. «Розрахувати»: 57,7 + j0,0 Ом, КСХ 1,15; підсилення 0,76 дБі; кут 18,6°; горизонтальна діаграма — рівне коло.
  4. Розгортка: смуга за КСХ ≤ 2 — 13,634–14,792 МГц, увесь діапазон 20 м із запасом.

Що це означає. Мале підсилення — не вада: вертикал не зосереджує енергію в один бік, а розсилає її в усі боки під низьким кутом, туди, звідки приходять далекі станції. На вертикальній діаграмі — дві пелюстки біля горизонту й провал у зеніт. Опущені на 45° радіали підняли опір майже до 50 Ом: з горизонтальними він був би близько 25–35 Ом. Спробуйте змінити висоту основи — і подивіться, як змінюються опір і кут.

Приклад 3. Трьохелементна Yagi на 20 м​

  1. «Шаблони…» → «Yagi», частота 14,15, висота траверси 12, діаметр 20 (алюмінієві труби), елементів 3 → «Створити».
  2. Три дроти радіусом 10 мм уздовж Y: рефлектор 10,736 м на X = −3,795 м, активний вібратор 10,132 м у X = 0 із джерелом w2c посередині, директор 9,332 м на X = 3,417 м. Траверса — 7,212 м.
  3. «Розрахувати» (перший скриншот цієї інструкції): 40,0 + j0,1 Ом, КСХ 1,25 без жодного узгодження; підсилення 12,18 дБі; фронт/тил 18,5 дБ; кут 23,3°; азимут 0° — уздовж осі X, у бік директора.
  4. Розгортка: смуга за КСХ ≤ 2 — 13,691–14,495 МГц (803 кГц), підсилення в ній 12,1–12,5 дБі, фронт/тил 15,8–18,9 дБ.

Що дає третій елемент. Створіть спершу двохелементну Yagi з тими самими полями, порахуйте, розгорніть і натисніть «Запам'ятати для порівняння». Потім створіть трьохелементну й порахуйте знову: директор додає 1,03 дБ підсилення й 7,3 дБ фронт/тилу, а опір знижує з 50,7 до 40 Ом — КСХ 1,25 замість 1,01 (скриншот у розділі Порівняння варіантів).

Що далі. Кнопка PDF дасть креслення з розмірами в міліметрах. Якщо будуєте з телескопічних труб, задайте їх у таблиці дротів окремими дротами — поправка Лісона врахує стики. А оптимізатор допоможе підтягнути фронт/тил на краях смуги: змінні — довжини рефлектора й директора, цілі — підсилення, фронт/тил і КСХ.

Поради​

  • Починайте з шаблону і змінюйте по одному параметру: так видно, що на що впливає.
  • Дивіться на розгортку, а не лише на одну частоту: смуга за КСХ важливіша за ідеальний КСХ у точці.
  • Висота змінює все: опір, кут і підсилення, особливо коли антена нижча за пів хвилі. Після зміни висоти перевірте резонанс.
  • Реальна земля потрібна для низьких антен. Для антен на УКХ на висоті багатьох довжин хвиль вистачить вільного простору — і рахується швидше.
  • Зберігайте варіанти у .json, а користувачам MMANA давайте .maa.
  • Модель — не залізо. Ізоляція дроту, кріплення, щогли й будинки поруч зсувають резонанс: налаштуйте готову антену за аналізатором.